дзюбнути —
ДЗЮ́БНУ́ТИ, дзю́бну́, дзю́бне́ш, док. 1. зах. Однокр. до дзю́ба́ти 2. А тут чую, що коли дзюбну ще раз порядно у дно ями, то готова відразу кип’ячка бухнути (Фр., IV, 1950 15). 2. див. дзьо́бну́ти.
Словник української мови в 11 томах
дзюбнути —
Дзюбати, -баю, -єш, одн. в. дзюбнути, -ну, -неш гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Чуб. ІІІ. 417. дзюбати насіння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ). --------------- Дзюбнути см. дзюбати.
Словник української мови Грінченка