догадка

До́гадка, -дки, -дці; -дки, -док

Значення в інших словниках

1. догадка — до́га́дка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. догадка — -и, ж. Думка, припущення, що ґрунтується на вірогідності, можливості чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. догадка — губи́тися (рідше плу́татися, мета́тися і т. ін.) в здо́га́дках (у до́га́дках, у здо́гадах і т. ін.). Не бути впевненим у чомусь; не знати, на якому з припущень зупинитися; сумніватися, розмірковувати і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
4. догадка — ЗДО́ГАД (думка, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь), ЗДО́ГА́ДКА, ДО́ГА́ДКА, ДО́ГАД рідко; ПРИПУ́ЩЕННЯ, ГІПО́ТЕЗА (на підставі якихось неповних даних); ДО́МИСЕЛ (наслідок розмірковування); ПІДО́ЗРА...  Словник синонімів української мови
5. догадка — ДО́ГА́ДКА, и, ж. Думка, припущення, що грунтується на вірогідності, можливості чого-небудь. Ніхто нічого не знав, кожний мав свою догадку (Коцюб., І, 1955, 122); Стежачи за вогнем, трактористи й причіпниці висловлювали різні догадки (Гончар, І, 1954, 484). ◊ Губи́тися в д́ога́дках див. губи́тися.  Словник української мови в 11 томах
6. догадка — Догадка, -ки ж. Догадка. Треба якось одвернути оці його догадки. Рудч. Ск. І. 133. ум. догадочка. МВ. 11. 99. см. догад.  Словник української мови Грінченка