дозволити —
дозво́лити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
дозволити —
див. дозволяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дозволити —
не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) (собі́) в ка́шу (в борщ) кому і без додатка. Вміти відстоювати, захищати себе. Діти ..
Фразеологічний словник української мови
дозволити —
ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.
Словник синонімів української мови
дозволити —
ДОЗВО́ЛИТИ див. дозволя́ти.
Словник української мови в 11 томах
дозволити —
Дозволити см. дозволяти.
Словник української мови Грінченка