Значення в інших словниках
-
дорідний —
дорі́дний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
дорідний —
Не дрібний, добірний; (- фігуру) ЗАП. масивний, дебелий, опасистий, тілистий, огрядний; (- зелень) буйний, розкішний; (лан) родючий, плодючий; (урожай) багатий; (рік) урожайний; (- відьму) З. природжений, уроджений.
Словник синонімів Караванського
-
дорідний —
-а, -е. 1》 Великих розмірів; прот. дрібний. 2》 Який виріс до значної висоти, буйний, розкішний. 3》 З якого збирають високий урожай. || Значний щодо кількості; багатий. 4》 Високий на зріст, оцупкуватий, товстий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дорідний —
дорідний породистий, добірний, який має зовнішні риси, манери, що виявляють достойне походження||расовий
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
дорідний —
див. гладкий
Словник синонімів Вусика
-
дорідний —
БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст.
Словник синонімів української мови
-
дорідний —
ДОРІ́ДНИЙ, а, е. 1. Великих розмірів; протилежне дрібний. По кутках і на печі вони поставили зелені соснові гільця, уквітчали їх калиною, .. пучками зернистих дорідних колосків (Н.-Лев., І, 1956, 145); Посипалося з бункера перше дорідне зерно (Кач., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
дорідний —
Дорідний, -а, -е 1) Урожайный. Хвалить Бога, тепер дорідний год на всячину. Васильк. у. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, то вона й відьмою стане. Александрійск. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка