дровітня

Дри́ві́тня і дрові́тня, -ні, -нею

дрові́тня і дри́ві́тня, -ні, -нею; -ві́тні, -ві́тень

Значення в інших словниках

1. дровітня — дрові́тня іменник жіночого роду приміщення для дров; колода, на якій рубають дрова розм.  Орфографічний словник української мови
2. дровітня — -і, ж., розм. 1》 Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова. 2》 Колода, на якій рубають дрова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дровітня — І, ж., розм. Колода, на якій рубають дрова; місце, де рубають або зберігають дрова. Коли ти облетиш, як дух кульбабин, і станеш, як колода на дровітні, тоді спізнаєш правди гострий крик під синім лезом. (Т.1, кн.2:157).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. дровітня — (для рубання дров), древитня, древітня, дриветинь, дриветня, дривотень, дрівітня, дрівотня, дрівутня, кльоцок, ковбан, ковбиця, колода, пень, пеньок (для зберігання дров), дровітник, дровітничок, доровітниця, дровітничка, дровник, дров'яник, дров'яничок  Словник синонімів Вусика
5. дровітня — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев.  Словник синонімів української мови
6. дровітня — ДРОВІ́ТНЯ, і, ж., розм. 1. Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова. Сиджу я собі раз у дровітні та роблю нові чепіги до плуга (Федьк.  Словник української мови в 11 томах
7. дровітня — Дровітня, -ні ж. = дрівітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. н. п. Як тріски літають-скачуть з під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні. К. Псал. 315.  Словник української мови Грінченка