дурити —
дури́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
дурити —
ДУРИТИ – ДУРІТИ Дурити, дурю, дуриш, перех. Обдурювати, спокушати когось тощо. Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку (І.Нечуй-Левицький); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (М.Коцюбинський).
Літературне слововживання
дурити —
[дуритие] -р'у, -риеш; нак. -ри, -р'іт'
Орфоепічний словник української мови
дурити —
дурю, дуриш, недок., перех. Обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками. || Ставитися до кого-небудь недобросовісно, нечесно. || Спокушати, зводити (дівчат). Дурити голову.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дурити —
Бога не здуриш. Бог все знає і є обачним. Дурить, як дитину бубликом. Старається заспокоїти маловартною річчю. Сам себе дурить. Сам себе ошукує. Я свою бандуру, чим-будь іздуру. Я свого чоловіка чим-будь переконаю. Бандура—музичний інструмент.
Приповідки або українсько-народня філософія
дурити —
дури́ти го́лову кому. Вводити в оману кого-небудь. (Домаха:) Кажуть, що Степанида дурить йому голову… Невже таки у неї стида нема..? (М.
Фразеологічний словник української мови
дурити —
ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
дурити —
ДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, недок., перех. Обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
дурити —
Дурити, -рю, -риш гл. Обманывать, дурачить. Що день Бога хвалить і що день людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.
Словник української мови Грінченка