екзекуція —
Здеку́ція, екзеку́ція: — виконання судового вироку, урядове, судове стягнення боргу (податкового та ін.) [I] — домагання судовим шляхом свого права, повернення чогось [VII] — колись це було насильне стягання несплачених податків з галицького населення...
Словник з творів Івана Франка
екзекуція —
екзеку́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
екзекуція —
Тілесна кара <�покарання>; З. П. страта, кара на горло, розп'яття, каменування, спалення, автодафе, розстріл, повішання, гільйотинування, лінчування.
Словник синонімів Караванського
екзекуція —
-ї, ж., заст. 1》 Тілесне покарання. 2》 Виконання судового чи адміністративного вироку про смертну кару, тілесне покарання, стягнення боргу, податку і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
екзекуція —
Страта, кара
Словник чужослів Павло Штепа
екзекуція —
екзеку́ція (від лат. exsecutio – виконання, покарання) 1. Тілесне покарання. 2. В буржуазному праві добровільне чи примусове виконання рішень судових і адміністративних органів.
Словник іншомовних слів Мельничука
екзекуція —
ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст.
Словник синонімів української мови
екзекуція —
ЕКЗЕКУ́ЦІЯ, ї, ж., заст. 1. Тілесне покарання. Досі пече його отой сповнений невимовного болю, докору й осуду погляд закривавленого після екзекуції Оленчука (Гончар, Таврія.., 1957, 575).
Словник української мови в 11 томах
екзекуція —
рос. экзекуция (латин. execuitio — покарання) — 1. Виконання рішень судових чи адміністративних органів. 2. Тілесне покарання.
Eкономічна енциклопедія