журитися —
Сумувати, тужити, вішати <�хнюпити, опускати> голову, упадати серцем, д. банувати; с. убиватися; (за ким) бідкувати, побиватися, боліти <�уболівати> душею, тліти серцем <�душею>; (ким, про кого) гризтися, турбуватися, піклуватися, непокоїтися.
Словник синонімів Караванського
журитися —
[журитиес'а] -р'ус'а, журиес':а, журиец':а, жур'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а
Орфоепічний словник української мови
журитися —
журюся, журишся, недок. 1》 без додатка. Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати. 2》 за ким, розм. по кому. Сумувати, тужити через відсутність або втрату кого-небудь. 3》 про кого – що, за кого – що, розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
журитися —
ЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, недок. 1. без додатка. Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати. Став мій Тарас чогось журитись; Сидить, головоньку схилив (Гл., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
журитися —
Журитися, -рюся, -ришся гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Мет. 26. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Кв. 289. Як дівчині не журиться, — козак покидає!...
Словник української мови Грінченка