забір —
Забір: — окупація; завойована, загарбана силою країна або територія [44-1]
Словник з творів Івана Франка
забір —
забі́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
забір —
Забі́р. Загарбання, окупація. Жерело сеї хороби спочиває безперечно в сій історичними фактами справдженій природній захланности і аґресивности московского народу, що з цілою силою пре росийску державу до безнастанних нових заборів (Б., 1895, 31, 1) // пол. zabór — загарбання, окупація.
Українська літературна мова на Буковині
забір —
-бору, ч. Дія за знач. забирати 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
забір —
ЗАБІ́Р, бо́ру, ч. Дія за знач. забира́ти 1, 2. Для забору води з Каховського водоймища збудовано.. споруду, здатну пропустити за секунду 320 кубічних метрів води (Колг. Укр., 10, 1957, 34).
Словник української мови в 11 томах
забір —
Забір, -бо́ру м. 1) Заборъ, забираніе. У забір іти. Идти изъ дому на заработки для отработка неуплаченныхъ податей или забранныхъ впередъ денегъ. Вас. 208. Є такі вбогі, що не спроможуться казенні віддати. Оттож такі йдуть у забор.
Словник української мови Грінченка