займати —
-аю, -аєш, недок., зайняти і діал. займити, займу, займеш, док., перех. 1》 Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь. || Захоплювати який-небудь населений пункт, територію, місцевість і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
займати —
Нехай мене той займає, хто кохання в серці має. Говорить молода дівчина.
Приповідки або українсько-народня філософія
займати —
ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.
Словник синонімів української мови
займати —
ЗАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЙНЯ́ТИ і діал. ЗАЙМИ́ТИ, займу́, займе́ш, док., перех. 1. Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь.
Словник української мови в 11 томах
займати —
Займа́ти, -ма́ю, -єш сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105.
Словник української мови Грінченка