звір

Звір, зво́ру; зво́ри, -рів (яр, долина)

звір, -ра (одного), -ру (звір’я), -рові, -ром; зві́рі і зві́ри, зві́рів, -рам

Значення в інших словниках

1. звір — Звір, ізвір: — (звору) лощина, улоговина [II] — (звору): провалля, яруга [IV] — (мн. звори): яр в горах, провалля [XI] — провалля [VI,X] — улоговина [13] — яр, провалля з горах [1] — лощина, улоговина [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. Звір — Звір іменник жіночого роду, істота населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. звір — 1. (хижа тварина) хижак, звірина; (хто) нелюд, звірюка, кат; звіряка, зб. звірина, звірота; 2. Г. яр.  Словник синонімів Караванського
4. звір — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
5. звір — [зв'ір] -ра, ор. -ром, м. (на) -р'і/-ров'і, мн. -р'і, -р'іў, д. -рам  Орфоепічний словник української мови
6. звір — I -а, ч. 1》 Дика, зазвичай хижа, тварина. || тільки одн., у знач. збірн. 2》 перен. Про дуже люту, жорстоку людину. II звору, ізвір, ізвору, ч., зах. Яр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. звір — І звір сполошений далеко тікає. Зневажений чоловік усувається на бік. Не вір, бо то звір, як не вкусить, то налякає. До дикого звіра близько не приступай.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. звір — А, ч. 1. Студент біофакультету. На засідання Студентського парламенту ще мають підійти представники звірів. 2. Представник кавказької національності.  Словник сучасного українського сленгу
9. звір — (-а) ч.; мол.; схвальн. Молодий, але авторитетний чоловік. ПСУМС, 28.  Словник жарґонної лексики української мови
10. звір — ви́ти во́вком (зві́ром). Бути у стані великого розпачу. Відомо, що чиновники-бюрократи часто вовком виють через те, що їм, нехай і формально, треба відповідати на листи трудящих (З журналу); Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем... (В. Стус).  Фразеологічний словник української мови
11. звір — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.  Словник синонімів української мови
12. звір — ЗВІР¹, а, ч. 1. Дика, звичайно хижа, тварина. Медвідь — страшний, великий звір. Вночі в село заходить з гір: Тут вб’є вола, там цапа з’їсть — Немилий і шкідливий гість (Фр., XIII, 1954, 265); Десь вийшли звірі з темних хащ І виють тужно… (Сос.  Словник української мови в 11 томах