здатність —
[здат(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
здатність —
-ності, ж. 1》 Властивість за знач. здатний 1). Пропускна здатність каналу зв'язку — найбільша кількість інформації, що передається по каналу зв'язку за одиницю часу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здатність —
Властивість індивіда, яка визначає його можливості, нахили, спроможності щодо музично-виконавської діяльності та зумовлюється рівнем задатків, здібностей, умінь, навичок, темпераментом, емоційно-вольовою сферою тощо. З. розвивається й поглиблюється в процесі навчально-практичної діяльності.
Словник-довідник музичних термінів
здатність —
(англ. аbility) уміння керівника впливати на своїх підлеглих із метою отримання бажаного результату їхньої діяльності. У контексті практичного менеджменту розрізняють владу — право, дане з огляду на службове становище...
Економічний словник
здатність —
ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн.
Словник синонімів української мови
здатність —
ЗДА́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. зда́тний 1. Перекладач поетичного твору передусім повинен бути сам поетом — з властивою поетам здатністю перевтілюватись, відгукуватись на часто не схожі одне на одне літературні явища (Рильський, III...
Словник української мови в 11 томах
здатність —
Здатність, -ности ж. 1) Способность. 2) Пригодность.
Словник української мови Грінченка