здобуток

Здобу́ток, -тку; -бу́тки, -тків

Значення в інших словниках

1. здобуток — здобу́ток іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. здобуток — Досягнення, успіх, осяг, осягнення; (наслідок праці) набуток, доробок, надбання, р. надбанок.  Словник синонімів Караванського
3. здобуток — див. надбання  Словник синонімів Вусика
4. здобуток — [здоубуток] -тку, м. (на) -тку, мн. -ткие, -тк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. здобуток — -тку, ч. 1》 Позитивний результат роботи, діяльності; досягнення, успіх. || Те, що хто-небудь здобув, придбав якимось чином. 2》 Чиє-небудь майно, власність. || перен. Те, що є чиїмсь досягненням, надбанням. 3》 рідко. Те саме, що здобуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. здобуток — НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше.  Словник синонімів української мови
7. здобуток — ЗДОБУ́ТОК, тку, ч. 1. Позитивний результат роботи, діяльності; досягнення, успіх. Ідеш вперед, як у тернах, що рвуть твоє тіло… За кожний здобуток платиш ціною крові… (Коцюб., II, 1955, 160); Письменницька робота надзвичайно складна, творча.  Словник української мови в 11 томах
8. здобуток — Здобуток, -тку м. 1) Пріобрѣтеніе. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. І. 140.  Словник української мови Грінченка