зжуритися —
ЗЖУРИ́ТИСЯ, зжурю́ся, зжу́ришся. Док. до жури́тися 1. – Змарніла ти мені, небого, зжурилася, – говорив, гладячи її рукою по обличчю, а голосом по серці. – Не журися, якось воно буде (Б.
Словник української мови у 20 томах
зжуритися —
Зжури́тися, -рю́ся, -ришся гл. Запечалиться, истомиться печалью. Конст. у.
Словник української мови Грінченка