зміна —
[зм’іна] -ние, д. і м. -н'і
Орфоепічний словник української мови
зміна —
-и, ж. 1》 Перехід, перетворення чого-небудь (перев. стану, руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше; змінювання. 2》 Заміна кого-, чого-небудь кимсь, чимось іншим. || Виправлення (в тексті твору, в мові твору і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
зміна —
Обернув кота хвостом. Змінив зізнання, говорить не поправді. Обернув мокрим на верха. Доказав брехню. Пізнати по личеньку, що не спала всю ніченьку. Через недоспану ніч, лице змінилося і виглядає змучене. Хай буде й гірше, аби інше. Конечне домагання зміни.
Приповідки або українсько-народня філософія
ЗМІНА —
• "ЗМІНА" - громад.-політ. і літ.-худож. журнал. Виходив 1953 — 65 в Києві. Див. "Ранок". ЗМІСТ І ФОРМА літературного твору — нерозривно зв'язані і взаємозумовлені категорії, що визначають осн. сторони літ. твору як результату образного мислення. Худож.
Українська літературна енциклопедія
зміна —
ЗМІ́НА (про стан, рух, ознаку, властивість і т. ін. — перехід, перетворення чого-небудь у щось якісно інше), ПЕРЕМІ́НА, ВІДМІ́НА, ПЕРТУРБА́ЦІЯ книжн.
Словник синонімів української мови
зміна —
ЗМІ́НА, и, ж. 1. Перехід, перетворення чого-небудь (перев. стану, руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше; змінювання. Вчора був у мене лікар, вислухав мене ще раз, сказав, що бачить велику зміну до кращого (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
зміна —
Зміна, -ни ж. 1) Перемѣна, измѣненіе. Левиц. І. (Правда, 1868, 496). Ой тому барвіночку нема цвіту зміни. Чуб. V. 104. 2) Смѣна.
Словник української мови Грінченка