змінний —
змі́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
змінний —
Нестабільний, не стійкий, МІНЛИВИЙ, несталий; змінюваний, щораз інший; (- працю змінами) позмінний.
Словник синонімів Караванського
змінний —
[зм’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
змінний —
-а, -е. 1》 Який змінюється, не завжди буває однаковий; мінливий, непостійний. Змінна величина мат. — величина, яка може набувати в перебігу дослідження різних значень. Змінний капітал ек. — частина капіталу, яку витрачають на купівлю робочої сили.
Великий тлумачний словник сучасної мови
змінний —
МІНЛИ́ВИЙ (який швидко змінюється; який зазнає різких змін тощо), ЗМІ́ННИЙ, ПЕРЕМІ́ННИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ЗМІНЛИ́ВИЙ розм., ПЕРЕМІ́НЛИВИЙ розм., ВЕРЕДЛИ́ВИЙ розм.; НЕСТА́ЛИЙ, НЕСТІЙКИ́Й, ПЕРЕПА́ДИСТИЙ діал.
Словник синонімів української мови
змінний —
ЗМІ́ННИЙ, а, е. 1. Який змінюється, не завжди буває однаковий; мінливий, непостійний. Чим б’єшся ти [серце]? Яка твоя любов? В що віриш? Чим живеш? Чого бажаєш? В чім змінне ти і в чім постійне? (Фр.
Словник української мови в 11 томах
змінний —
Змінний, -а, -е Измѣнчивый, измѣняющійся. Желех. Змінне. Плата за промѣнъ денегъ. Від сотки треба жидові дати тільки а тільки змінного. Вх. Зн. 22.
Словник української мови Грінченка