знахарка —
ЗНА́ХАРКА, рідко ЗНА́ХОРКА, ЗНА́ХУРКА, и, ж., заст. Жін. до зна́хар, зна́хор, зна́хур. Вже не одна дівчина од його чахла, не одна й до знахарки ходила, і зілля варили, і чарували, так нічого не вдіяли (Стор.
Словник української мови в 11 томах
знахарка —
Знахарка, -ки ж. = знатниця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її. Ном. № 13927.
Словник української мови Грінченка