зневір’я —
ЗНЕВІ́Р’Я, я, с. Те саме, що зневі́ра. Старий почав жалітись на недуги і старість, а потому звів свою мову на розпусту і зневір’я сучасної молоді (Коцюб., II, 1955, 155); Коли вже людині западе в душу зневір’я, то нелегко її знову обернути у віру (Мур.
Словник української мови в 11 томах