Значення в інших словниках
-
зоріти —
зорі́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
зоріти —
прв. поет., сяяти, світитися; (яскраво) світити, осявати, блищати, виблискувати; (на тлі чого) виділятися; П. променіти, променитися; (на обрії) розвиднятися.
Словник синонімів Караванського
-
зоріти —
див. розвиднятися
Словник синонімів Вусика
-
зоріти —
зорію, зорієш і зорю, зориш, недок. 1》 тільки 3 ос., поет. Сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло; світити. || Вкриватися зорями, бути зоряним (про небо). || перен., кому. Вказувати правильний шлях у житті, осявати життя. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зоріти —
БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИ рідко, БЛИЩА́ТИСЯ без додатка, рідко, СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил., СІЯ́ТИ підсил. заст., поет., ПРОМЕНІ́ТИ підсил.
Словник синонімів української мови
-
зоріти —
ЗОРІ́ТИ, зорі́ю, зорі́єш і зорю́, зори́ш, недок. 1. тільки З ос., поет. Сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло; світити. На синім небі густо зоріли зорі (Коцюб., І, 1955, 49); Сумно крізь віконце Молодик зорить… (Граб.
Словник української мови в 11 томах
-
зоріти —
Зоріти, -рію, -єш гл. Свѣтиться, свѣтить, сіять. Місяць світить, зоря зоріє. Чуб. V. 474. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. см. зоряти.
Словник української мови Грінченка