Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

зілля

Зі́лля, -лля, -ллю, -ллям, в -ллі

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. зілля — зі́лля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. зілля — зб., зело, трави; зелень; ЕВ. тютюн, горілка; (- людей) НЕҐ. шушваль, потолоч, погань, набрід; ЕТН. ліки.  Словник синонімів Караванського
  3. зілля — див. горілка; отрута; стебло  Словник синонімів Вусика
  4. зілля — [з’іл':а] -л':а  Орфоепічний словник української мови
  5. зілля — -я, с. 1》 збірн. Різноманітні, здебільшого запашні трав'янисті рослини. Татарське зілля — трав'яниста болотна рослина з довгим мечоподібним листям; використовується в медицині, парфумерії та лікерному виробництві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зілля — зілля (зі́ля): ◊ анґе́льське зілля кул. духмяний перець (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. зілля — Є зілля на всяку слабість, тільки на смерть нема. Лікарства роблять переважно з зілля, але проти смерти ліків немає. Не кожне зілля пахне. Є зілля й без запаху. Не кожному те саме зіля помагає. На різні слабости, є різні ліки. То собі зілля. Про погану людину, злобну або лихої слави.  Приповідки або українсько-народня філософія
  8. зілля — чо́ртове зі́лля, несхв. 1. Міцне куриво; тютюн. Край міста зупинився чоловік, затуманеним, скошеним поглядом зміряв далину і за звичкою поліз до кишені за люлькою. Чортове зілля і .. дим трохи втихомирили старого (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
  9. зілля — ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій), ГІРКА́ розм., ЗІ́ЛЛЯ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон., ВЕСЕЛУ́ХА жарт., АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт., ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт., ЖИВИ́ЦЯ жарт., СКЛЯНИ́Й БОГ жарт., ОЧИ́ЩЕНА заст., ПІ́ННА заст., ШНАПС розм., заст., ГОРІ́ВКА діал., ТРУ́НОК діал.  Словник синонімів української мови
  10. зілля — ЗІ́ЛЛЯ, я, с. 1. збірн. Різноманітні, здебільшого запашні трав’янисті рослини. При самій землі росте трава густо і усяке зілля (Вовчок, І, 1955, 350); Панночки зібрали зілля і пішли довивати віночків на веранду (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  11. зілля — Зілля, -ля с. 1) Злаки. 2) Лекарственная трава, зелье, волшебное зелье. Ой є в мене таке зілля близько перелазу; як дам тобі напитися, забудеш одразу. Мет. 62. Марисенька в недузі лежала, аж зза моря зілля забажала. Гол. І. 112. чар-зілля.  Словник української мови Грінченка