каніфоль —
каніфо́ль іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
каніфоль —
-і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
каніфоль —
див. кольофонія
Словник чужослів Павло Штепа
каніфоль —
(від лат. Colophonia resina — резина з Колофона) спеціальна смола, призначена для натирання волосу смичка інструментів з родини скрипкових для забезпечення тертя при видобуванні звуку.
Словник-довідник музичних термінів
каніфоль —
каніфо́ль природна смола, що її добувають з живиці хвойних дерев; жовта або темно-червона тверда склоподібна речовина. Застосовують у виробництві лаків, мила, у паперовій промисловості тощо. Від назви давньогрецького м. Колофона в Малій Азії.
Словник іншомовних слів Мельничука
каніфоль —
КАНІФО́ЛЬ, і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів.
Словник української мови в 11 томах