керея —
Ї, ж., заст., іст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою. ...а вже керею на ліврею міняє вічна ненасить. (Т.1, кн.2:90); Керея слави лопотить на вітрі і ріже виднокіл пегасів клус... (ЗД:73).
Словник поетичної мови Василя Стуса
керея —
КЕРЕ́Я див. кире́я.
Словник української мови у 20 томах
керея —
1. укр. довгий, суконний, широкий, без всякого стану одяг, свита-сіряк з каптуром; 2. одяг прямоспинного крою із вставними клинами по боках, який носили заможні верстви сільського населення (переважно серед козацької верхівки).
Універсальний словник-енциклопедія
керея —
Кере́я, -ре́ї ж. = кирея. Уповала, мамцю, на керею, — думала бути попадею. Мет. 237.
Словник української мови Грінченка