кур’єр —
кур’є́р (від франц. courrier – гінець) 1. Службовець, який розносить ділові папери. 2. Особа для роз’їздів у термінових справах. 3. Дипломатичний К. – службовець для перевезення дипломатичної пошти.
Словник іншомовних слів Мельничука
кур’єр —
КУР’Є́Р, а, ч. 1. Співробітник установи, який розносить ділові папери тощо; посильний. Кур’єр від пана капітана приніс нам три квитки до театру (Досв., Вибр., 1959, 99); Були в моїм віданні папки, папери Та дід і бабуся — конторські кур’єри (С. Ол., Вибр.
Словник української мови в 11 томах