Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

лайливий

Лайли́вий, -ва, -ве

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. лайливий — лайли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. лайливий — Образливий; (жанр) лихослівний, лихомовний, пашквільний; (хто) сварливий, злоязикий, чорноротий.  Словник синонімів Караванського
  3. лайливий — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
  4. лайливий — -а, -е. 1》 Який є лайкою (див. лайка I), містить лайку. 2》 Схильний лаятися, сваритися (про вдачу людини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лайливий — ЛАЙЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який є лайкою (див. ла́йка¹), містить у собі лайку. Цей тонкий і ніжний майстер слова [Т. Г. Шевченко], який знав і вживав найласкавіші його відтінки, не був скупий і на дуже різкі, навіть лайливі вислови на адресу ворогів (М.  Словник української мови у 20 томах
  6. лайливий — СВАРЛИ́ВИЙ (який часто свариться, любить сваритися), ЛАЙЛИ́ВИЙ, ЗАЇ́ДЛИВИЙ, ГАРИ́КЛИВИЙ розм., ЗАРІЧА́НИЙ діал.  Словник синонімів української мови
  7. лайливий — ЛАЙЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який є лайкою ( див. ла́йка¹), містить у собі лайку. Цей тонкий і ніжний майстер слова [Т. Г. Шевченко], який знав і вживав найласкавіші його відтінки, не був скупий і на дуже різкі...  Словник української мови в 11 томах
  8. лайливий — Лайливий, -а, -е 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там — ратуй Боже — який пан лайливий! Харьк.  Словник української мови Грінченка