Значення в інших словниках
-
легкодухий —
легкоду́хий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
легкодухий —
Нерішучий, безвільний, невольовитий, сил. боязкий, полохливий; ЯК ІМ. боягуз; Р. легковажний.
Словник синонімів Караванського
-
легкодухий —
див. боязкий
Словник синонімів Вусика
-
легкодухий —
-а, -е. 1》 Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий. || Легковажний. 2》 Те саме, що боязкий 1). || у знач. ім. легкодухий, -хого, ч.; легкодуха, -хої, ж. Боязка людина; боягуз, боягузка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
легкодухий —
ЛЕГКОДУ́ХИЙ, а, е. 1. Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий. Є такі люди .. Такі легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають (Марко Вовчок); [Кіндрат Іванович:] Оці образовані [освічені] люди...
Словник української мови у 20 томах
-
легкодухий —
БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет.
Словник синонімів української мови
-
легкодухий —
ЛЕГКОДУ́ХИЙ, а, е. 1. Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий. Є такі люди.. Такі легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають (Вовчок, І, 1955, 163); [Кіндрат Іванович:] Оці образовані люди...
Словник української мови в 11 томах
-
легкодухий —
Легкодухий, -а, -е 1) Слабый, изнѣженный. 2) Малодушный, трусливый. Такі легкодухі, що в радощах та роскошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90). Чіпка росказував, який йому здався вовк: здоровий, а легкодухий. Мир. ХРВ. 45.
Словник української мови Грінченка