мертвець —
мертве́ць іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
мертвець —
-ця, ч. Те саме, що мрець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мертвець —
Небіжчик, мрець, мерляк, мертвяк, мерлий, померлий, див. труп, умерший
Словник чужослів Павло Штепа
мертвець —
МЕРТВЕ́ЦЬ, я́, ч. Те саме, що мрець. Пізнай, Як живе твій милий; Чи живе він, чи мертвець... Чи з тобою під вінець Піде з старостами (Л. Боровиковський).
Словник української мови у 20 томах
мертвець —
ходя́чий (живи́й) мрець (мертве́ць). 1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. У мене перед очима стоять привиди — київські звільнені з неволі громадяни, живі мерці (О. Довженко). 2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього.
Фразеологічний словник української мови
мертвець —
ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини).
Словник синонімів української мови
мертвець —
МЕРТВЕ́ЦЬ, ця́, ч. Те саме, що мрець. Пізнай, Як живе твій милий; Чи живе він, чи мертвець… Чи з тобою під вінець Піде з старостами (Бор., Тв., 1951, 61).
Словник української мови в 11 томах
мертвець —
Мертвець, -ця́ м. = мрець. Місяць світе, мертвець їде. Чуб.
Словник української мови Грінченка