нагороджувати —
нагоро́джувати 1 дієслово недоконаного виду віддячувати нагоро́джувати 2 дієслово недоконаного виду будувати; наговорити багато беззмістовного, нерозумного розм.
Орфографічний словник української мови
нагороджувати —
I -ую, -уєш, недок., нагородити, -роджу, -родиш, док., перех. 1》 Давати на-городу кому-небудь. || Висловлювати подяку, виражати задоволення, схвалення, виявляти. прихильність у нагороду за що-небудь. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нагороджувати —
НАГОРО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., кого. 1. Давати нагороду, відзнаку за певні заслуги, достоїнства і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
нагороджувати —
ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док.
Словник синонімів української мови
нагороджувати —
НАГОРО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Давати нагороду кому-небудь. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Мирний, IV, 1955, 29)...
Словник української мови в 11 томах