неможливість —
неможли́вість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
неможливість —
[неиможлив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
неможливість —
-вості, ж. Абстр. ім. до неможливий 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
неможливість —
НЕМОЖЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до неможли́вий 1. Найбільша драма мого життя – це неможливість присвятити себе цілком літературі (М. Коцюбинський); Неможливість якось виправдатися, розуміння того, що Оксана сказала правду, найбільше злостили його (В.
Словник української мови у 20 томах
неможливість —
НЕМОЖЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до неможли́вий 1. Але трудність не є неможливість (Ленін, 22, 1950, 52); Найбільша драма мого життя — це неможливість присвятити себе цілком літературі (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
неможливість —
Неможливість, -вости ж. Невозможность. Желех.
Словник української мови Грінченка