нечисть —
[нечиес'т'] -т'і, ор. -т'у
Орфоепічний словник української мови
нечисть —
-і, ж., збірн. 1》 Бруд, сміття, покидьки і т. ін. 2》 розм. За релігійними уявленнями – нечистий дух, біс, дідько, сатана, відьма і т. ін. 3》 перен. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини огиду, неприємні почуття і т. ін. 4》 перен., зневажл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нечисть —
Погань, чортовщина, див. мерзота
Словник чужослів Павло Штепа
нечисть —
НЕ́ЧИСТЬ, і, ж., збірн. 1. Бруд, сміття, покидьки і т. ін. На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Панас Мирний); Від них [ріпників] на сто кроків віє нестерпний дух нечисті (І.
Словник української мови у 20 томах
нечисть —
БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася.
Словник синонімів української мови
нечисть —
НЕ́ЧИСТЬ, і, ж., збірн. 1. Бруд, сміття, покидьки і т. ін. На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Мирний, І, 1949, 234); Від них [ріпників] на сто кроків віє нестерпний дух нечисті (Фр.
Словник української мови в 11 томах
нечисть —
Нечисть, -ти ж. Нечистота, грязь. (Свиня) усяку нечисть жере. Мнж. 149. Лопатою нечисть відкидають. Ном. № 8059.
Словник української мови Грінченка