оббілувати —
оббілува́ти 1 дієслово доконаного виду обробити тушу оббілува́ти 2 дієслово доконаного виду побілити всю будівлю
Орфографічний словник української мови
оббілувати —
I -ую, -уєш, док., оббіловувати, -ую, -уєш, недок., перех. Обробити тушу забитої тварини (зняти шкуру, викинути нутрощі і т. ін.). II -ую, -уєш, док., оббіловувати, -ую, -уєш, недок., перех. Побілити, вибілити всю будівлю розчином крейди, вапна і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оббілувати —
ОББІЛУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., що. Побілити всю будівлю. Вільшаницькі молодиці опорядили перед весіллям дім і двір Моссаковського: оббілували всередині, гарненько обмазали й побілили около (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
оббілувати —
обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера ..
Фразеологічний словник української мови
оббілувати —
ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. — Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І.
Словник синонімів української мови
оббілувати —
ОББІЛУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док., перех. Обробити тушу забитої тварини (зняти шкуру, викинути нутрощі і т. ін.). Іван-царенко взяв того зайця, оббілував, витер вогню деревом об дерево, спік, з’їв (Укр..
Словник української мови в 11 томах
оббілувати —
Оббілувати, -лую, -єш гл. Снять шкуру. Іван царевич узяв того зайця, оббілував. Рудч. Ск. II. 106.
Словник української мови Грінченка