Значення в інших словниках
-
ображений —
обра́жений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
ображений —
[ображеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
ображений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до ображати. 2》 у знач. прикм. Який виражає образу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ображений —
ОБРА́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обража́ти. Покірний син на цей раз не стерпів, ображений і обурений старосвітськими докорами, доводив матері (Горд., II, 1959, 216); Ображений королем Лаврентій погано спав (Хижняк...
Словник української мови в 11 томах
-
ображений —
ОБРА́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обража́ти. Покірний син на цей раз не стерпів, ображений і обурений старосвітськими докорами (К. Гордієнко); Ображений королем Лаврентій погано спав (А.
Словник української мови у 20 томах
-
ображений —
(-ого) ч.; тюр.; зневажл. Пасивний гомосексуаліст, якого всі принижують і ображають. Слово "образився" намагаються не вживати, поза як ображеними називають насильницьки "опущених", тобто зґвалтованих (А. Кудін, Як вижити у в'язниці).
Словник жарґонної лексики української мови