обстругувати

Обстру́гувати, -гую, -гуєш; обструга́ти, -га́ю, -га́єш і -стружу́, -стру́жиш, -жать

Значення в інших словниках

1. обстругувати — обстру́гувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обстругувати — -ую, -уєш, недок., обстругати, обстружу, обстружеш і обстругаю, обстругаєш, док., перех. Стругати кругом, з усіх боків або по всій поверхні, надаючи потрібного вигляду, розміру, форми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обстругувати — ОБСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСТРУГА́ТИ, обстружу́, обстру́жеш і обструга́ю, обструга́єш, док., що. Стругати кругом, з усіх боків або по всій поверхні, надаючи потрібного вигляду, розміру, форми. Три хлопчики ..  Словник української мови у 20 томах
4. обстругувати — СТРУГА́ТИ (знімати стружку з поверхні дерева рубанком), ВИСТРУ́ГУВАТИ, ОБСТРУ́ГУВАТИ, ГЕМБЛЮВА́ТИ (ГЕМБЕЛЮВА́ТИ) розм. — Док.: поструга́ти, ви́стругати, обструга́ти, ви́гемблювати. Тимко стояв біля верстата і рубанком завзято стругав дошку (О.  Словник синонімів української мови
5. обстругувати — ОБСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСТРУГА́ТИ, обстружу́, обстру́жеш і обструга́ю, обструга́єш, док., перех. Стругати кругом, з усіх боків або по всій поверхні, надаючи потрібного вигляду, розміру, форми. Три хлопчики..  Словник української мови в 11 томах
6. обстругувати — Обстругувати, -гую, -єш сов. в. обструга́ти, -га́ю, -єш, гл. Обстрагивать, обстрогать. Золоту кору (на яворі) обстругала, срібну росу обтрусила. Чуб. III. 471.  Словник української мови Грінченка