Одружи́тися, -жу́ся, -жишся, -жаться з ким (а не на кому)
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
одружитися —
З ким, док. (стати подружжям, і на кому — лише про чоловіка) поженитися, побратися, фам. спаруватися, розм. поєднатися, (в церкві) повінчатися, обвінчатися (в загсі) зареєструватися, (лише про жінку) віддатися// взяти шлюб, піти до вінця, стати на рушник, г вийти заміж (про жінку).
Словник синонімів Полюги
одружитися —
одружи́тися дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
одружитися —
(про дівчину, жінку) вийти заміж; зав’язати голову (голівоньку), заст.; зав’язати косу (хустку), заст., етн.; (про чоловіка і жінку) взяти шлюб, заст.; піти до шлюбу, заст.; стати на рушник (на рушничок, на рушники), нар.-поет., заст.
Словник фразеологічних синонімів
одружитися —
див. одружуватися
Словник синонімів Вусика
одружитися —
[одружитиес'а] -ужус'а, оудружиес':а, оудружиец':а, оудружац':а; нак. -жис'а, -ж'іц':а
Орфоепічний словник української мови
одружитися —
див. одружуватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
одружитися —
ОДРУЖИ́ТИСЯ див. одру́жуватися.
Словник української мови у 20 томах
одружитися —
Хто рано одружиться, той вік не натужиться. Рано женяться по любові і живуть у злагоді.
Приповідки або українсько-народня філософія
одружитися —
ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.
Словник синонімів української мови
одружитися —
ОДРУЖИ́ТИСЯ див. одру́жуватися.
Словник української мови в 11 томах
одружитися —
Одружуватися, -жуюся, -єшся сов. в. одружи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Вступать, вступить въ бракъ, жениться, выйти замужъ. Треба засвататься, одружиться. ЗОЮР. І. 70. Удова, що бажає вдруге одружиться, надіва червоний очіпок. Ном.
Словник української мови Грінченка