Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

печінка

Печі́нка, -нки, -нці; -чінки́, -чіно́к

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. печінка — печі́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири печі́нки  Орфографічний словник української мови
  2. печінка — [пеич’інка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. -ч'інки, -ч'інок дв'і пеич'інкие  Орфоепічний словник української мови
  3. печінка — -и, ж. 1》 Внутрішній орган людини та хребетних і деяких безхребетних тварин – залоза, що виробляє жовч, а також відіграє важливу роль у загальному обміні речовин організму. || Цей орган деяких тварин і птахів як продукт харчування. 2》 тільки мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. печінка — ПЕЧІ́НКА, и, ж. 1. Внутрішній орган людини та хребетних і деяких безхребетних тварин – залоза, що виробляє жовч, а також відіграє важливу роль у загальному обміні речовин організму. Печінка – найбільша залоза людського тіла.  Словник української мови у 20 томах
  5. печінка — Добирається до живих печінок помаленько і полегенько. Непомітно робить велику прикрість.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. печінка — Найбільша залоза хребетних, багатофункціональна, належить до травної системи; в людини розташована у правій верхній частині черевної порожнини, складається з 4 часток; виробляє жовч, бере участь в обміні речовин в організмі (зокрема...  Універсальний словник-енциклопедія
  7. печінка — бра́ти / взя́ти за печінки́ кого. Дуже дошкуляти комусь, торкаючись найболючішого. Візьме й багатого за печінки (Укр.. присл..); Уздрів — і його (писаря) так і взяло за печінки!...  Фразеологічний словник української мови
  8. печінка — НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм.  Словник синонімів української мови
  9. печінка — ПЕЧІ́НКА, и, ж. 1. Внутрішній орган людини та хребетних і деяких безхребетних тварин — залоза, що виробляє жовч, а також відіграє важливу роль у загальному обміні речовин організму. Печінка — найбільша залоза людського тіла.  Словник української мови в 11 томах
  10. печінка — Печінка, -ки ж. Печень. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. брати за печінки. Пронимать, трогать. Ясь бігав по хаті та кричав. Його знать брало за печінки. Левиц. І. 486. в печінках сидіти. Надоѣсть, опротивѣть.  Словник української мови Грінченка