Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

пограбувати

Пограбува́ти, -бу́ю, -бу́єш, -бу́є

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. пограбувати — пограбува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. пограбувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. 1》 Розбійницьким нападом відняти що-небудь у когось, викрасти щось. 2》 перен. Розорити податками, поборами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пограбувати — ПОГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Розбійницьким нападом відняти що-небудь у когось, викрасти щось. [Один козак з Ради:] Вчора татари спалили Богуслав по саму Рось, обібрали наші хати, пограбували наше добро (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. пограбувати — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док.  Словник синонімів української мови
  5. пограбувати — ПОГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. 1. Розбійницьким нападом відняти що-небудь у когось, викрасти щось. [Один козак з Ради:] Вчора татари спалили Богуслав по саму Рось, обібрали наші хати, пограбували наше добро (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  6. пограбувати — Пограбува́ти, -бу́ю, -єш гл. Ограбить. К. ЧР. 62. А вона ж бо їх да й пограбувала: у одного взяла вороного коня. Чуб. III. 391.  Словник української мови Грінченка