Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

подовшати

Подо́вшати, -шаю, -шаєш

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. подовшати — подо́вшати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. подовшати — -ає. Док. до довшати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подовшати — ПОДО́ВШАТИ, ає, док. Стати, зробитися довшим. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще і грала на йому (Панас Мирний); Тіні подовшали, гостріше запахли зарічні луки (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
  4. подовшати — ДО́ВШАТИ (ставати, здаватися довшим), ВИДО́ВЖУВАТИСЯ. — Док.: подо́вшати, ви́довжитися. Жовте сонце неохоче котилося в піски, довшали тіні сосонок (М. Зарудний); Коли він їв, лице його то круглилося, то видовжувалося (І. Чендей).  Словник синонімів української мови
  5. подовшати — ПОДО́ВШАТИ, ає. Док. до до́вшати. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще і грала на йому (Мирний, IV, 1955, 114); Тіні подовшали, гостріше запахли зарічні луки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 174).  Словник української мови в 11 томах
  6. подовшати — Подовшати, -шаю, -єш гл. Удлиниться, сдѣлаться длиннѣе.  Словник української мови Грінченка