пообв’язуваний —
ПООБВ’Я́ЗУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пообв’́язувати. Показала [мати] на старого, котрий, пообв’язуваний хустками, лежав на постелі (Фр., VIII, 1952, 170). 2. у знач. прикм. Який обв’язався хустками, рушниками і т. ін.
Словник української мови в 11 томах