попередниця —
попере́дниця 1 іменник жіночого роду, істота про людину попере́дниця 2 іменник жіночого роду фартух діал.
Орфографічний словник української мови
попередниця —
див. передник
Словник синонімів Вусика
попередниця —
I -і. Жін. до попередник I. II -і, ж., діал. Те саме, що попередник II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
попередниця —
ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ², і, ж., діал. Те саме, що попере́дник². Олена .. заметушилась, махнула попередницею по лаві: – Сідай, Левку (М. Стельмах); Так як плахта, підперезана окравкою, дає значну розпірку спереду, її прикривають попередницею (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
попередниця —
ФАРТУ́Х (предмет одягу у вигляді шматка тканини із зав'язками), НАГРУ́ДНИК рідше, ФАРТУШИ́НА розм., ОПИ́НКА діал., ПОПЕРЕ́ДНИК діал., ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ діал., ЗАПА́СКА діал.
Словник синонімів української мови
попередниця —
Попередниця, -ці ж. Передняя часть запаски, фартухъ, надѣваемый спереди къ запаскѣ, плахтѣ. Чуб. VII. 427. КС. 1893. V, 282, XII, 449. Вас. 170. МУЕ. І. 141. см. задниця.
Словник української мови Грінченка