поставити

Поста́вити, -та́влю, -та́виш, -влять; поста́в, -та́вмо, -та́вте

Значення в інших словниках

1. поставити — поста́вити 1 дієслово доконаного виду надати комусь або чомусь вертикального положення; призначити на роботу; надати повноважень поста́вити 2 дієслово доконаного виду доставити  Орфографічний словник української мови
2. поставити — I -влю, -виш; мн. поставлять; док., перех. 1》 Примусити когось або допомогти кому-небудь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. || безос. || Наказати або допомогти комусь, примусити або попросити когось стати де-небудь. || у сполуч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поставити — ПОСТА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. поста́влять; док., кого, що. 1. Примусити когось або допомогти кому-небудь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. Максим поставив Андрія на ноги: – Хрестись (М. Коцюбинський); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. поставити — поста́вити 1. поставити ◊ зага́ту поста́вити → загата ◊ па́ркан поста́вити → паркан ◊ поста́вити ґу́лю → ґуля 2. постановити, вирішити (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. поставити — Застався, а постався. Задовжись, а таки покажи, що ти не щобудь. Поставив усе на одну карту. Заризикував цілим своїм майном. Поставив честь. Поставив могорич, частунок. Постав хатку з лободи, а в чужую не веди. Говорить молода дівчина своєму нареченому, що вона не хоче жити в чужій хаті.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. поставити — перево́дити (ста́вити) / перевести́ (поста́вити) на ре́йки які, чого. Надавати чому-небудь певного спрямування; організовувати, спрямовувати, перетворювати і т. ін. що-небудь певним чином.  Фразеологічний словник української мови
7. поставити — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
8. поставити — ПОСТА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. поста́влять; док., перех. 1. Примусити когось або допомогти кому-небудь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. Максим поставив Андрія на ноги: — Хрестись (Коцюб., II, 1955, 101); // безос.  Словник української мови в 11 томах
9. поставити — Поставити, -влю, -виш гл. 1) Поставить. Поставила тарілку з хлібом перед старим Полом дідом. Котл. Ен. I. 7. Зжав своє жито... поставив в копи. Чуб. II. 11. В п'ятьох як вийдемо на ниву, то по полукіпку поставим. Г. Барв. 347. поставити обід. Дать обѣдъ.  Словник української мови Грінченка