Значення в інших словниках
-
пошана —
поша́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
пошана —
Повага, шана, шаноба, пошанівок; (належна) ПОЧЕСТЬ; пошаноба.
Словник синонімів Караванського
-
пошана —
див. честь; шана
Словник синонімів Вусика
-
пошана —
[пошана] -ние, д. і м. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
пошана —
-и, ж. 1》 Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Користуватися пошаною. Пройматися пошаною. 2》 Зовнішній вияв почуття поваги до кого-, чого-небудь; почесті. Віддавати пошану.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пошана —
ПОША́НА, и, ж. 1. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Миронова довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (І.
Словник української мови у 20 томах
-
пошана —
ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.
Словник синонімів української мови
-
пошана —
ПОША́НА, и, ж. 1. Почуття поваги, що грунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Миронова довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (Фр.
Словник української мови в 11 томах