престол —
престо́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
престол —
І розм. престіл Священне місце вівтаря — освячений стіл у центрі вівтаря, на якому здійснюють Таїнство Євхаристії; трапеза
Словник церковно-обрядової термінології
престол —
[преистол] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
престол —
-у, ч. 1》 Трон монарха. || Трон як символ влади монарха. Вступати на престол. Зректися престолу. 2》 У християнських церквах – місце, на якому зображений Бог, що сидить на троні (як символ божественної влади). || Символ вищої духовної влади.
Великий тлумачний словник сучасної мови
престол —
ПРЕСТО́Л, у, ч. 1. Трон монарха. Он цар сидить високо на престолі, народи подола́ні йдуть з дарами коштовними й додолу клонять чола (Леся Українка); Багато бачили престолів, що одвіка Були споруджені рукою чоловіка, із срібла й золота...
Словник української мови у 20 томах
престол —
сиді́ти на тро́ні (на престо́лі). Царювати, правити, бути монархом. В 30-х роках ХVІІІ ст., коли на царському престолі сиділа Анна Іванівна, фактична влада була в руках німецької партії (Видатні вітч. географи..).
Фразеологічний словник української мови
престол —
ТРОН (місце монарха; влада монарха); ПРЕСТО́Л (зараз перев. влада монарха); КОРО́НА (влада монарха). Королева встала з трону (І. Нечуй-Левицький); Люди поприносили цареві гостинець — золота та дороге каміння — і посипали ними престол (А.
Словник синонімів української мови
престол —
ПРЕСТО́Л, у, ч. 1. Трон монарха. Он цар сидить високо на престолі, народи подола́ні йдуть з дарами коштовними й додолу клонять чола (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
престол —
1. В часи античних греків — жертовник, у християн П. спочатку розумівся як гробниця святого, і тому встановлювався над криптою, де мали бути його останки.
Архітектура і монументальне мистецтво