Приво́дити, -во́джу, -во́диш, -дять; приво́дь, -во́дьте; див. приве́сти́
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
приводити —
Я зараз вивчаю українську мову, і вона мені дається нелегко. От ніяк не можу, наприклад, вловити відмінність між дієсловами приводити і призводити, відрізняти і розрізняти. А можливо, її і немає. Чи як? Чекаю відповіді в “Уроках державної мови”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
приводити —
приво́дити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
приводити —
-джу, -диш, недок., привести, -еду, -едеш; мин. ч. привів, -вела, -вело; док., перех. 1》 Супроводжуючи, вказуючи шлях і т. ін., допомагати або примушувати йти з собою куди-небудь. || Приходити куди-небудь, з'являтися десь на чолі загону, війська і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приводити —
ПРИВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПРИВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. приві́в, вела́, ло́; док., кого, що. 1. Супроводжуючи, вказуючи шлях і т. ін., допомагати або примушувати йти з собою куди-небудь. Батьки приводили дітей записувати до школи (М.
Словник української мови у 20 томах
приводити —
зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В.
Фразеологічний словник української мови
приводити —
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ...
Словник синонімів української мови
приводити —
ПРИВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПРИВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. приві́в, вела́, ло́; док., перех. 1. Супроводжуючи, вказуючи шлях і т. ін., допомагати або примушувати йти з собою куди-небудь. Батьки приводили дітей записувати до школи (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
приводити —
Приво́дити, -джу, -диш сов. в. привести́, -веду́, -де́ш, гл. Приводить, привести. Приводить він до того дерева вовків. Рудч. Ск. І. 7.
Словник української мови Грінченка