прив’ялений —
ПРИВ’Я́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прив’яли́ти. Не вивітрюючись, застоялись у високім бур’яні густі пахощі прив’яленого сонцем полину, розімлілої лободи, лугових трав (Гончар, II, 1959, 239)...
Словник української мови в 11 томах