примушувати —
приму́шувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
примушувати —
(настирливо, невідступно домагатися виконання чого-небудь) брати (хватати) за горло (за горлянку) кого; наступати на горло (на горлянку) кому; за зябра (за жабри) брати (хапати); брати (хапати) за барки (за петельки) кого.
Словник фразеологічних синонімів
примушувати —
-ую, -уєш, недок., примусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. || у сполуч. зі сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого-небудь незалежно від бажання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
примушувати —
ПРИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМУ́СИТИ, у́шу, у́сиш, док., кого. 1. Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання.
Словник української мови у 20 томах
примушувати —
ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.
Словник синонімів української мови
примушувати —
ПРИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМУ́СИТИ, у́шу, у́сиш, док., перех. 1. Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. [Йоганна (благаючи):] Хузане, не примушуй мене покрас у матері просити! (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
примушувати —
Примушати, -шаю, -єш, примушувати, -шую, -єш сов. в. примусити, -мушу, -сиш, гл. Принуждать, принудить, заставлять, заставить. Чуб. V. 305. Піхто тебе не примушав. Н. Вол. у. Примусив учеників своїх увійти в човен. Єв. Мр. VI. 45. --------------- Примушувати см. примушати.
Словник української мови Грінченка