провінція —
прові́нція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
провінція —
(у державі) земля, територія, терен, область, регіон; П. периферія.
Словник синонімів Караванського
провінція —
[проув’ін'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
провінція —
-ї, ж. 1》 У Стародавньому Римі та деяких пізніших імперіях – завойована територія якого-небудь народу, що перебувала в економічній і політичній залежності від загарбника. 2》 У Росії 18-19 ст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
провінція —
ПРОВІ́НЦІЯ, ї, ж. 1. У Стародавньому Римі та деяких пізніших імперіях – завойована територія якого-небудь народу, що перебуває в економічній і політичній залежності від загарбника.
Словник української мови у 20 томах
провінція —
провінція: ◊ вице́чка з провінції → вицечка ◊ з зака́заної провінції ірон., знев. із далекого, глухого закутку (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
провінція —
прові́нція (лат. provincia) 1. Території за межами Італії, завойовані Стародавнім Римом. 2. Адміністративно-територіальна одиниця, що існувала в Росії у 18 ст.; входила до складу губернії.
Словник іншомовних слів Мельничука
провінція —
ПЕРИФЕРІ́Я (місця, віддалені від столиці, від центрів країни), ПРОВІ́НЦІЯ, МІСЦЯ́ мн., розм. (у прийменникових конструкціях). Люди останнє витрачали на дорогу в надії, що на периферії їм легше вдасться знайти працю (Ірина Вільде)...
Словник синонімів української мови
провінція —
ПРОВІ́НЦІЯ, ї, ж. 1. У Стародавньому Римі та деяких пізніших імперіях — завойована територія якого-небудь народу, що перебуває в економічній і політичній залежності від загарбника.
Словник української мови в 11 томах