протестант —
протеста́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
протестант —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
протестант —
-а, ч. 1》 Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму. 2》 Особа, яка опротестовує вексель. || розм. Той, хто протестує проти кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
протестант —
ПРОТЕСТА́НТ, а, ч. 1. Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму. Протестанти – християни, що не тримаються ні греко-, ні римсько-католицької віри (Леся Українка); Януш Радзівілл, як протестант...
Словник української мови у 20 томах
протестант —
протеста́нт [нім. Protestant, від лат. protestans (protestantis) – той, що прилюдно доводить] 1. Прихильник протестантизму. 2. Особа, що заявляє протест проти чиїхось дій або намірів.
Словник іншомовних слів Мельничука