пружина —
пружи́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
пружина —
-и, ж. 1》 Гнучка, пругка металева (перев. зі сталі) смужка або спіраль, яка протидіє тискові і часто використовується як деталь механізму. 2》 перен. Рушійна сила, причина чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пружина —
Деталь смичкових та деяких щипкових інструментів, яка підсилює опір деки і рівномірно розподіляє звукові коливання.
Словник-довідник музичних термінів
пружина —
ПРУЖИ́НА, и, ж. 1. Гнучка, пругка металева (перев. із сталі) смужка або спіраль, яка протидіє тискові (розтягу) і часто використовується як деталь механізму. [Петро:] Хіба взяти рушницю, надушити пружину і – прощай навіки думки, лихі надії!..
Словник української мови у 20 томах
пружина —
Пружний з'єднувач, форма якого забезпечує значну деформацію під дією відносно невел. навантажень; розрізняють плоскі (пластинчасті, стрічкові) та об'ємні (ґвинтові) п.
Універсальний словник-енциклопедія
пружина —
як (мов, ні́би і т. ін.) на пружи́нах (на пружи́ні). 1. Легко, швидко. Самієв, підскочивши, як на пружинах, енергійно махнув кулачком офіцерам-артилеристам: давай (О. Гончар); Ще раз крутнувшись перед дзеркалом, він, мов на пружинах, вийшов з хати (М.
Фразеологічний словник української мови
пружина —
ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст.
Словник синонімів української мови
пружина —
Пружина, -ни ж. 1) Пружина. Левиц. Пов. 118. Шух. І. 291. 2) Гибкій шестъ, прикрѣпляемый надъ станкомъ, служащимъ для обточки ступицъ. Сумск. у. Вас. 147.
Словник української мови Грінченка