Значення в інших словниках
-
психіка —
пси́хіка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
психіка —
Системна відображально-регулятивна якість високо-організованих живих організмів, яке забезпечує їх пристосування до навколишнього середовища.
Словник із соціальної роботи
-
психіка —
Ментальність, душевний склад.
Словник синонімів Караванського
-
психіка —
[псих'іка] -кие, д. і м. -х'іц'і
Орфоепічний словник української мови
-
психіка —
-и, ж. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. || Прояв цієї здатності конкретно у кого-небудь; душевна організація людини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
психіка —
(від гр. psychkos — душевний) — здатність високоорганізованого мозку відображати дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок, вольових дій та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.
Словник-довідник музичних термінів
-
психіка —
ПСИ́ХІКА, и, ж. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. З точки зору деяких американських психологів, ставлення до навколишнього середовища формується в процесі взаємодії емоційної...
Словник української мови у 20 томах
-
психіка —
пси́хіка (від грец. ψυχή – душа) функція мозку, що полягає у відображенні об’єктивної дійсності. Виникла й розвинулася у вищих тварин у процесі біологічної еволюції у зв’язку з розвитком нервової системи, що регулює відносини організму з середовищем.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
психіка —
Сукупність психічних процесів і психічних характеристик людини, функція мозку; поняття, неоднозначно трактоване в історії психології, виводиться з поняття душі, з якою спочатку ототожнювалося.
Універсальний словник-енциклопедія
-
психіка —
ПСИХІКА (від грецьк. ψυχή — душа) — особлива форма відображення суб'єктом об'єктивної реальності і, одночасно, особлива суб'єктивна реальність із власними іманентними закономірностями. П. — основний предмет психологїі як науки. Поняття...
Філософський енциклопедичний словник