підлягати

Підляга́ти, -га́ю, -га́єш; підлягти́, -ля́жу, -ля́жеш, -жуть; підлі́г, -лягла́, -лягли́ кому, чому

Значення в інших словниках

1. підлягати — підляга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підлягати — Підляга́ти. Піддаватися, бути схильним до чогось. Тяжка то духова хороба — ся сліпа завзятість. А вже ніхто таклегко не підлягає сій хоробі, як Русини.  Українська літературна мова на Буковині
3. підлягати — (залежати) підкорятися, підпорядковуватися; (суду) підпадати під.  Словник синонімів Караванського
4. підлягати — див. піддобрюватися  Словник синонімів Вусика
5. підлягати — -аю, -аєш, недок., підлягти, -яжу, -яжеш, док. 1》 кому, чому. Бути залежним від чиєї-небудь волі, від чогось; підкорятися (у 1 знач.). 2》 тільки недок., кому, чому. Бути підпорядкованим кому-, чому-небудь, перебувати в певній підлеглості. || чому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. підлягати — ПІДЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЯГТИ́, я́жу, я́жеш, док. 1. кому, чому. Бути залежним від чиєї-небудь волі, від чогось; підкорятися (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
7. підлягати — ПІДЛЯГА́ТИ чому (чинності якогонебудь закону, рішенню суду тощо), ПІДПАДА́ТИ під що, рідше чому. — Док.: підлягти́, підпа́сти. Впіймані (дезертири) підлягали воєнно-польовому суду (О.  Словник синонімів української мови
8. підлягати — ПІДЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЯГТИ́, я́жу, я́жеш, док. 1. кому, чому. Бути залежним від чиєї-небудь волі, від чогось; підкорятися (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах