піднести —
піднести́ дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
піднести —
Підне́сти, підно́сити. 1. Підійняти, здійняти вгору, / перен. Голосувати, виступити (за що?), підтримати (що?). Ми з щирим серцем піднесли нашу руку, щоби голосувати за приспоренєм цілий не тілько ваших волоских, але й других товариств (Б., 1895, 10, 2).
Українська літературна мова на Буковині
піднести —
див. підносити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
піднести —
ПІДНЕСТИ́ див. підно́сити.
Словник української мови у 20 томах
піднести —
дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони (парубки) усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г.
Фразеологічний словник української мови
піднести —
БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.
Словник синонімів української мови
піднести —
ПІДНЕСТИ́ див. підно́сити.
Словник української мови в 11 томах
піднести —
Підне́сти́, ся см. підносити, -ся.
Словник української мови Грінченка